Здоров’я ратиць і три основні причини кульгавості. Пальцевий дерматит
Д-р Хью МакКонохі, спеціаліст із годівлі молочної худоби, міжнародний відділ технічної підтримки Zinpro Corporation
Переклад та адаптація: Михайло Бойко, ТОВ «Зінпро Україна»
У більшості випадків кульгавість молочної худоби спричиняють ураження ратиць трьох видів: виразки підошви, ламініт неінфекційного походження, а також інфекційний пальцевий дерматит. Зазначені ураження вважають основними причинами кульгавості. У цій статті ми розглянемо способи профілактики пальцевого дерматиту, а також найкращі методи його лікування.
Пальцевий Дерматит (ПД), як і інші основні фактори появи кульгавості, завдає значних економічних збитків, що зумовлюється зниженням молочної продуктивності та репродуктивних показників, прискореною втратою живої маси, високим ризиком передчасного вибракування тварин на тлі втрати ними економічної цінності, а також зростанням витрат на стадо. І хоча порівняно з ламінітом і виразкою підошви ПД менш витратний, спричинена ним деформація ратиць може призводити до збільшення частоти випадків неінфекційних уражень, які потребують вартісного лікування.
Пальцевий Дерматит, відомий як дерматит пута або хвороба Мортелларо - це інфекційне захворювання кінцівок тварини, що виникає під дією бактерій за наявності ряду сприятливих факторів. Насамперед до ураження схильні міжпальцева область і м'якуш, інколи ж і міжпальцева щілина (мал. 1).
Ураження часто виникають на тлі клиноподібної або шаруватої ерозії м’якуша рогу. Через оголення нервових закінчень вони супроводжуються больовими відчуттями. Через розпад кератину копитного рогу, а також розвиток вторинної бактеріальної інфекції може з'являтися характерний запах.
На ранніх етапах виникають виразки круглої чи овальної форми. За прогресування хвороби ураження міжпальцевої щілини набувають вигляду бородавок. Виділяють п’ять стадій розвитку пальцевого дерматиту (мал. 2).
Стадії М2 і М4 вимагають особливої уваги через їхню найбільшу епідеміологічну значущість. На стадії М2 ураження мають інфекційний характер. Стадія М4 важлива тим, що у ній можливе повернення захворювання на інфекційну стадію М2. Своєчасне та успішне лікування уражень на стадії М2 – одна з основ ефективної програми боротьби із захворюванням.
Шляхи поширення захворювання
Поширенню ПД сприяє введення в стадо нових, вже інфікованих тварин. Після занесення інфекція може швидко передаватися, особливо серед тварин першої та другої лактації. Очевидно, молодняк більш сприйнятливий до захворювання, ніж дорослі особини, проте на молодняку захворювання протікає менш помітно, оскільки вони рідко піддаються огляду та/або копитним ваннам. Навіть у стадах з високим рівнем поширення інфекції у деяких тварин за весь час не з'являється жодної виразки, що говорить про їхню можливу генетичну стійкість.
Пальцевий дерматит – багатофакторне захворювання і розвивається за наявності трьох умов:- присутність бактерій;
- недотримання правил гігієни, що сприяє передачі збудників хвороб;
- а також ослаблення шкірного бар’єру (збереження цілісності шкірного покриву перешкоджає проникненню патогенів).
ПД характерний для корів північної півкулі із стійловим утриманням. Ризик розвитку захворювання може зростати при використанні автоматичного скрепера для видалення гною, оскільки створювана при його роботі щільна хвиля гною неминуче захльостує копита корів, коли ті проходять по приміщенню або стоять біля кормового столу. Таке обладнання також може пошкоджувати шкіру в ділянці м'якишу, що дозволяє бактеріям проникати всередину копита через ранку.
Ще одним шляхом проникнення інфекції можуть бути інструменти для обрізання ратиць у тварин на різних підприємствах. Тому такі інструменти необхідно дезінфікувати належним чином і бажано після обрізання ратиць кожної корови.
Профілактика
У зниженні ризику розвитку інфекційних захворювань і попередженні їх наслідків найважливішу роль відіграє профілактика, яка спрямована на усунення чинників, що сприяють зростанню захворюваності.
Нових тварин, які надходять на підприємство, слід розглядати як джерело інфекції. Одразу після їхнього надходження тварини ставляться в карантин, де необхідно провести огляд, влаштувати копитні ванни або обробку ратиць антибіотиком у вигляді спрею. Нових тварин слід утримувати окремо від основного стада впродовж щонайменше двох тижнів.
Підтримання гігієни ратиць - найважливіша частина боротьби з ПД. Для зниження ризику розвитку захворювання насамперед необхідно зменшити контакт ратиць із гноєм і не допускати їх постійного намокання. Підтримку гігієни ратиць забезпечують наступні заходи:
- правильне планування стійл для безприв'язного утримання (площа дворядних стійл на 20% більша, ніж у трирядних);
- належний догляд за стійлами для запобігання утворенню вологих ділянок;
- забезпечення зручних лежаків коректного розміру для виключення контакту тварин із гноєм.
- регулярне (не менше трьох разів на день) видалення гною з проходів скреперами або гідрозмивом;
- запобігання скупченню гною в зоні інтенсивного переміщення корів, наприклад на шляху до стійла і в переходах між ними;
- вимкнення автоматичних скреперів біля годівниць у пік активності, наприклад під час роздачі кормів;
- запуск автоматичних скреперів кожні дві години (і частіше, за наявності вузьких проходів або за більш щільного розміщення поголів'я);
- зниження щільності розміщення ВРХ;
Регулярне проведення копитних ванн має стати невід'ємною частиною будь-якої програми профілактики. Копитні ванни допомагають очистити та продезінфікувати шкіру між пальцями ратиці і є обов'язковою складовою боротьби з ПД у більшості молочних стад. Завдяки копитним ваннам знижується ризик переходу захворювання від хронічної стадії М4 до гострої стадії М2 та прогресування ураження стадії М2 до стадії М4.
Однак не варто забувати про те, що копитні ванни – лише спосіб профілактики нових уражень, який не підходить для лікування вже наявних. Для копитних ванн використовують такі ефективні діючі речовини, як сульфат міді (2-5%), сульфат цинку (5-10%), формалін (2-5%) та інші комерційні препарати.
Щоб забезпечити правильне дозування препарату і його кінцеву концентрацію в розчині, необхідно знати об'єм ванни. Для розрахунку об'єму ванни в літрах використовується формула: довжина (м) x ширина (м) x глибина (мм).
Для ефективної обробки всіх копит довжина ванни має бути не менш як три метри, щоб під час проходу через неї копита тазових кінцівок занурювалися в розчин щонайменше двічі. Заповнювати ванну розчином слід на 10 см від глибини. У ширину допускається 0,5 м за рівнем підлоги. Поверхня ванн має бути неслизькою, але при цьому не надто жорсткою або ребристою, адже в цьому разі корови проходитимуть через ванну неохоче.
Зазвичай копитні ванни розміщують на шляху з доїльної зали або в переходах між стійлами. За будь-якої схеми розташування навколо ванни має залишатися достатньо місця для її обходу, коли вона не використовується. Встановлення ванн зі звичайною водою перед ваннами зі спеціальним розчином не приносить додаткової користі і тому не бажане.
Система оцінювання кульгавості FirstStep® і шкала оцінки стану копит допоможуть розробити індивідуальну програму проведення копитних ванн для вашого підприємства. Вносіть необхідні корективи на основі рекомендацій FirstStep®, для підвищення продуктивності вашого стада.
Частота проведення ванн визначається виходячи зі стану копит і ступеня поширення ПД. За сильної захворюваності ванни необхідно проводити один раз на день щонайменше 5 днів на тиждень, а в чистіших і гігієнічніших умовах достатньо одного-двох разів на тиждень. Через те, що більшою мірою тварини схильні до захворювання з настанням лактації, процедуру копитних ванн слід розпочинати наприкінці сухостійного періоду й активно продовжувати на початку лактації. Переконайтеся в тому, що в усіх корів копитні ванни проводилися перед переведенням у сухостійну групу і продовжуються протягом усього сухостійного періоду. Адже тільні нетелі також можуть стати джерелом зараження стада Пальцевим Дерматитом, за високої захворюваності може знадобитися розробка програми копитних ванн і для них.
Лікування
Уже наявні ураження копит потребують оперативного лікування, ефект якого настає, як правило, швидко. Уражені ділянки слід очистити від утвореної бактеріями біоплівки за допомогою жорсткої щітки та мийного засобу або окислювача, наприклад перекису водню, а потім висушити та обробити антибактеріальним препаратом. Після зняття пов'язки для ратиць або її розчинення, слід перевірити наявність ознак загоєння, до яких належать підсихання, потемніння та відсутність болю. За необхідності лікування слід повторити.
Частоту рецидивів після лікування можна скоротити, якщо починати лікування Пальцевого Дерматиту одразу ж на стадіях М1 і М2, не чекаючи М4.
Важливою умовою для збереження здоров'я ратиць є швидке та ефективне лікування всіх уражень на ранній стадії, а також проведення профілактичних заходів, наприклад введення в раціон амінокислотних комплексів Zinpro® Performance Minerals®, таких як Availa® Dairy 4.
